Які традиції на Новий рік існували у різні часи в українців? Звідки взявся звичай прикрашати ялинку? Чому у щедрівках, які традиційно співаємо взимку, згадується ластівка? Які новорічні традиції в Україні найбільш популярні сьогодні, коли почали святкувати Новий рік 1 січня?
Сучасні традиції на Новий рік відрізняються від звичаїв наших предків, проте дещо залишилося незмінним. Як і в давнину, новорічне торжество – сімейне свято, коли прийнято бажати одне одному всього найкращого на прийдешні 12 місяців. Ці традиції святкування Нового року мають давню історію й відображаються у звичаї щедрування. В наш час щедрівки – частина традиційного святкування Старого Нового року . Зі щедруванням прийнято відвідувати помешкання близьких людей, у віршованій чи пісенній формі бажати усього найкращого в новому році . Одна з найпопулярніших щедрівок: «Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати: - Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару, Там овечки покотились, А ягнички народились…» В знак вдячності щедрувальників обдаровували яблуками, горіхами, солодощами, дрібними грішми. Якщо звернути увагу на тексти найдавніших щедрівок, легко зауважити, що в них згадуються не типові для зими персонажі. Це пояснюється тим, що колись Щедрий вечір (надвечір'я новоліття), припадав на весну. Згодом календар змінився, та давні традиції на Новий рік збереглися в народній пам'яті.
Відповідно до традиції , щедрування на Новий рік – це яскраве костюмоване дійство, яке символізувало проводи минулого і зустріч майбутнього. Парубки переодягалися в Маланку і Василя (символи періоду, що минає, і прийдешнього). В давньоукраїнському маскараді був образ старої баби чи діда, він символізував досвід, зв'язок поколінь. Коза – один з головних персонажів дійства, символ родючості.
Цікаві давні традиції на Новий рік пов'язані з посіванням, яке відбувалося у перший ранок новоліття. Цей ритуал також родом з часів, коли новорічне торжество припадало на весну. За традицією парубки відвідували рідних, «посівали» їхні помешкання зерном з віршованими побажаннями: «Сійся-родися, жито-пшениця, Жито-пшениця, всяка пашниця. Зверху колосиста, зі споду корениста, У полі – зерном, у домі – добром, У печі – пирогами, на столі – хлібами, На щастя, на здоров'я, на Новий рік, Аби вам вродило краще, ніж торік. Коноплі – під стелю, а льон – по коліна, Щоб вам, добрі люди, голова не боліла». Цей ритуал символізував весняне засівання поля й сприймався як побажання врожаю, достатку. Потім господарі змітали зерно й давали курям – аби краще неслися.
Це не що інше, як святкування Нового року за літочисленням, якого наші предки дотримувалися раніше. Цей звичай не такий давній, як може здатися. Все почалося в 1918 році, коли на території сучасної України був запроваджений григоріанський календар, якого дотримувалися у Європі. Він зсунув дату новорічного надвечір'я на 31 грудня. До речі, це не вперше українцям доводилося призвичаюватися до іншої дати свята – були часи, коли новоліття наші предки відзначали весною і навіть восени. Так в українців ХХ століття з'явилися два новорічні торжества: за новим стилем 31 грудня – так зване «міське», з європейськими звичаями, та за старим стилем 13 січня – з дотриманням народних ритуалів. Те, як святкують Новий рік за старим стилем сьогодні, багато в чому перегукується зі звичаями наших предків. З надвечір'ям Василя пов'язували чимало прикмет та вірувань. Вважалося, що зоряне небо в цю ніч – до врожаю, а зустріти зранку на Василя молодого красивого заможного чоловіка – до добробуту, щастя. Вірили й у те, що в цю ніч відкривається небо, тож можна ворожити на майбутнє, просити доброї долі на прийдешні 12 місяців.
Далеко не всі новорічні традиції , яких нині дотримуються в Україні, є спадком наших предків. Чимало звичаїв прийшли до нас з інших культур, проте міцно прижилися. Коли розповідати про те, як святкують Новий рік в Україні сьогодні, неможливо не згадати про деякі символи.
Які сучасні традиції на Новий рік без Діда Мороза, що залишає для чемних дітей подарунки під ялинкою! Щоправда, цей персонаж в святочному дійстві з'явився відносно недавно – в радянську епоху. До того в українській культурі було прийнято обдаровувати одне одного на Святого Миколая, а в західних країнах – до Різдва. Що стосується Діда Мороза, то він став своєрідним симбіозом доброго святого Миколая (Санта-Клауса) і злого духу холоду, криги та віхоли – Тріскуна (Зимник, Морозко, Студенець, Карачун, Крампус). Крампус супроводжує святого Миколая, караючи неслухняних дітей і лякаючи їх, тим самим він діє на противагу Святому Миколаю, який роздає подарунки добрим дітям. В наш час дорослі переодягаються в синій чи червоний плащ, таку ж шапку, причіпляють довгу білу бороду і в образі Діда Мороза вручають подарунки малечі, розважають гостей новорічного свята.
Традиції , пов'язані з прикрашанням ялинки на Новий рік , зародилися в ХІХ столітті і були запозичені з Німеччині. Тривалий час ялинку так і називали – «німецьке дерево». Спершу звичай був поширений тільки серед найзаможніших містян. Масового розповсюдження святкування Нового року в Україні з ялинкою набуло в радянську епоху. До речі, прикрашена рослина як символ новоліття має давню історію. Наші предки пряниками, горіхами прикрашали не дерево, а сніп Дідух, який уособлював Рід і зв'язок поколінь. Ці традиції на Новий рік були актуальні, коли новоліття святкували восени. Зараз Дідух – символ Різдва, біля нього співають не щедрівки, а колядки. А от середньовічні германські народи з давніх часів прикрашали ялинку, водили довкола неї танці з піснями в надвечір'я новоліття. Щоправда, тоді дерево не приносили в дім, а йшли до нього у ліс. Прикрашання було свого роду ритуалом задобрення богів й випрошування щедрого врожаю. Згодом ялинка (вічнозелене дерево) в Європі стала символом Різдва, уособленням надії, продовження життя. Аналогічний символізмом наділяють її і сьогодні.
Загадувати бажання в Новий рік – звичай такий же давній, як і саме свято. Він існував в усі часи, в усіх народів. Щоправда, в кожній культурі – зі своїми рисами. Давні українці, приміром, просили бажаного у неба, а щоби підглянути у майбутнє, ворожили. В Китаї в цю ніч прийнято запускати ліхтарики, до яких прикріплюють аркуш з написаним бажанням. В західній культурі, яку перейняли і ми, заведено рівно в опівніч загадувати мрію - її слід проговорити вголос чи про себе, доки годинник відстукує останні секунди доби. Як варіант – бажання пишуть на аркуші, доки годинник б'є 12 разів, папір слід встигнути спалити, попіл висипати у шампанське і випити.
Традиції на Новий рік вшановувати якусь тварину дуже багато років. Її ми запозичили зі східної культури. Відповідно до східного календаря, кожні 12 місяців мають свою тотемну тварину. Скажімо, 2023-ій присвячений Чорному Водяному Кролику. Вважається, аби наступні 12 місяців були успішними, в час свята слід задобрити тваринку – в меню використати продукти, які полюбляє тотемне звірятко.
Новорічні традиції в Україні сформовані не лише з давніх звичаїв. Є й чимало сучасних, які, втім, вже багато років тому стали невід'ємним атрибутом святкування.
Як би не ставилися українці до політики та Президента, проте в ніч на 1 січня, за декілька хвилин до півночі, всі збираються перед телевізорами з бокалом ігристого, слухають привітання керівника країни. Для багатьох головна ідея цієї традиції на Новий рік – відчути єднання з земляками, з усім світом, що своєю чергою на рівні підсвідомості дає сміливість йти у невідоме майбутнє, віру в те, що зі всім вдасться впоратися – адже «ми усі разом». До речі, звичай таких новорічних звернень започаткував на початку ХХ сторіччя король Англії Георг V. Згодом ідею підхопили в інших країнах.
10, 9, 8, 7… Спільний відлік останніх секунд доби 31 грудня – ще один вид традиції на Новий рік , якої дотримуються в усьому світі. Люди сходяться до головної ялинки, де разом проводжають минуле й зустрічають майбутнє.
Які традиції на Новий рік без шампанського, яке заведено відкривати в останні секунди перед північчю! Цей напій сьогодні вважається головним атрибутом цієї містичної ночі. Першими пити ігристі вина 31 грудня придумали європейці. В ХІХ сторіччі таку традицію могли дозволити собі лише найзаможніші українці. Масова популяризація Нового року з ігристим вином прийшла в радянський час, коли в СРСР почали виготовляти дешевий аналог французьких вин.
Сучасні новорічні традиції в Україні передбачають й обов'язковий святковий салют. Вважається, що першими запускати феєрверки напередодні Нового року придумали в Давньому Китаї. Щоправда, тоді яскраві вогні мали відганяти від помешкань злих духів. Згодом традицію перейняв західний світ. І сьогодні салют – це символ щастя, свята й зустрічі Нового року.
Цей салат для багатьох ось уже багато десятиліть залишається головною стравою новорічного меню. Щоправда, мало хто знає, що опис сучасного Олів'є і автентичного рецепту кардинально відрізняються. Все почалося в 1860-х рр., коли французький кухар Люсьєн Олів'є гостям свого московського ресторану «Ермітаж» в ніч на 1 січня подав новий салат. Страва настільки сподобалася гостям, що стала головною «фішкою» ресторанного меню на Новий рік. З приходом більшовиків про салат забули – мовляв, французькі делікатеси не потрібні пролетаріату. І лише в 1930-х знову згадали про новорічний салат. Щоправда, перепілок й інші делікатесні інгредієнти замінили на ті, які були більш доступні, а стару назву залишили.
Дата святкування Нового року в Україні змінювалася багато разів:
Зазвичай новорічна ніч в нашій країні – з морозами і снігом. Щоправда, на 31 грудня 2022-го синоптики не прогнозують сильних морозів, а в деяких регіонах може навіть дощити. Тим, хто хоче снігової зимової казки, в Новий рік варто відправитися у Карпати, де не обійдеться без снігу це точно.